Лабіринт Кохання

2001

73×60 см

Есе до картини «Лабіринт Кохання»

Коханий! Ти світиш Повнотою та Досконалістю Не залишається місця для іншого… Для світу я – сухе дерево, З Тобою я – виноградна лоза Дощем Благословенний Сонцем Знань Ти захищав мене і від пристрастей, і від бажань, блукання в лісі, і лабіринті его, де радість перетворюється у страждання… Я навчуся страждання – на Радість перетворювати Біль – на Насолоду! «Я» і «моє» – втрачено… Картини Світу – розчинилися у Білому ОМ.