Скіфська Діана
“Скіфська Діана”
захоплююча скульптура, створена у бронзі та граніті,
яка втілює в собі глибокий символізм та філософське споглядання на природу та жіночу силу.
Скіфська Діана, також відома як Таврійська Діана, є легендарною фігурою з міфології давнього народу – скіфів, які населяли південну частину сучасної України.
Діана у римській міфології асоціюється з богинею місяця і мисливства, але в скіфському контексті ця фігура має власні особливості і символіку.
За легендою, Скіфська Діана була богинею природи, мисливства, а також покровителькою скіфських жінок та воїнів. Вона відігравала важливу роль в культурі і житті скіфів. По одній з версій міфу, Богиня виступала як могутня мисливиця, яка ловила дикого звіра і водночас мала захищати скіфів від загроз.
Скіфська Діана зображалася зі стрілиною та луком, а також іноді з супутниками – соколом або іншою пташкою хижаком. Лук та стріли символізують її вміння володіти природними силами, ловити дикого звіра та відігравати активну роль у природі. Птахи-хижаки підкреслюють її зв’язок з небом, вільністю та високими навичками полювання.
У римській міфології Діана асоціюється з богинею Місяця, який відображає її жіночність, нічну та таємничу сутність, а також вплив на природні цикли.
У скіфській міфології Діану часто зображали в оточенні мисливців чи дівчат, що підсилює її роль в охороні та покровительстві.
У деяких міфологічних історіях Діану зображали у білій мисливській сукні, що вказує на її чистоту, незалежність та приналежність до природи.
Ці символи можуть варіювати в різних джерелах та інтерпретаціях міфології, але вони відображають ключові аспекти Діани як богині місяця, мисливства та природи.
Скульптор Петро Антип зобразив Скіфську Діану витонченою, стрункою, у вишуканій сукні, зі списом в руках та у супроводі елегантного собаки.
Собака, що стоїть поруч, також відіграє важливу роль у символізмі скульптури. Собака в багатьох культурах асоціюється з вірністю, охороною та відданістю. У цьому контексті собака може виступати як образ супутника та захисниці Діани, символізуючи сили природи та підкреслюючи взаємозв’язок Діани з дикою природою.
Легенда про Скіфську Діану підкреслювала важливість мисливства та сприйняття природи в культурі скіфів. Це було особливо важливо для народу, який залежав від природи для свого виживання і розвитку.
Основні аспекти характеру Діани відображають різні сторони природи та ролі, яку вона відігравала в житті скіфів.
Могутність і сила: Як богиня мисливства, Скіфська Діана мала сили і вміння, необхідні для полювання на диких звірів. Її могутність виявлялася в її здатності ловити та перемагати найнебезпечніших і найшвидших звірів.
Зв’язок з природою: Діана була пов’язана з природою, і її характер відображає співпрацю з навколишнім середовищем. Вона володіла знаннями про тварин та природні ресурси, що допомагало скіфам виживати.
Покровительство жінок та воїнів: Діана була покровителькою не лише мисливців, але й скіфських жінок та воїнів. Її постать та характер відображають гордість, сміливість та відданість своїм підопічним.
Символіка нічної дівчини: В міфах, пов’язаних з Діаною, часто висвітлюється її зв’язок з місяцем і ніччю. Це надає Діані таємничості, загадковості та незалежності.
Мудрість і внутрішній спокій: Як богиня, яка відділяла людей від внутрішніх негараздів та зовнішніх загроз, Скіфська Діана асоціюється з мудрістю, розсудливістю та внутрішнім спокоєм.
Загалом, характер Скіфської Діани віддзеркалює важливі аспекти скіфської культури, такі як мисливство, зв’язок з природою, покровительство жінок і воїнів, а також нічна та таємнича аура.
Філософія скульптури “Скіфська Діана” полягає у втіленні жіночої мудрості, природної сили та ролі жінки як хранительки та зберігачки природного спадку. Скульптура нагадує нам про важливість збереження природи, глибокої зв’язку з нею та важливості балансу між людиною та навколишнім світом.
АНТИП ПЕТРО
Народився 4 квітня 1959 р. у Горлівці Донецької області, Україна. Протягом 1980 – 1984 рр. навчався в Пензенському художньому училищі ім. академіка К. А. Савицького.
Архітектор, скульптор, маляр, графік, громадський діяч. Заслужений художник України (2009). Член Національної спілки художників України (1989). Стипендіат Спілки художників СРСР (1990).
Один із засновників галереї «Схід-Арт» у Горлівці (1989) та «Арт-галереї 13» у Донецьку (2007). Ініціатор і співорганізатор трьох міжнародних симпозіумів зі скульптурі в камені: у Горлівці (1989), Донецьку (2006) та Святогірську (2007). Постійний учасник міжнародних і всеукраїнських художніх виставок й скульптурних симпозіумів.
Автор проекту «Фонтан життя» в Запоріжжі (2005), який увійшов до Історії українського мистецтва (т. 5, 2007); фонтана «Грошеве дерево» в Донецьку (2009); пам’ятника Петрові Горлову (1999); співавтор пам’ятників Т. Шевченку в Горлівці й Добропіллі; академіку М. Амосову на Байковому кладовищі в Києві (разом із О. Дяченком, 2003); Федору Єнакієву (2010) та поету Степанові Руданському в м. Калинівці Вінницької області (2014).
Твори Петра Антипа знаходяться в музеях, галереях і приватних колекціях України, Росії, Франції, Німеччини, Італії та Швеції. Полотна майстра були закуплені Спілкою художників СРСР і Міністерством культури України.
Про творчість мистця знято п’ять документальних фільмів. Його ім’я ввійшло до наступних видань: каталогу «Погляд. Єдність 100 українських мистців світу – 100-річчю українських поселень в Канаді» (1995); альбому «Мистецтво України ХХ століття» (2000); Енциклопедії сучасної України (2001); Історії українського мистецтва», т. 5 (2007); каталогу виставки «DE PROFUNDIS» (З глибин…) Віхи української пластики (Мистецький Арсенал, 2009) і т.д.
З 2014 року живе і працює в Києві.
